Державна мова нашої країни – українська. Про це знають усі. Але далеко не всі використовують її, надаючи перевагу в спілкуванні російській мові. При цьому більшість вважає, що вони добре володіють державною мовою, проте рідко нею користуються. Як показує практика, насправді глибокими знаннями української мови можуть похизуватись далеко не всі.
З однієї сторони, ми, як громадяни України, є носіями української мови, але, з іншої сторони, назвати більшу частину наших громадян носіями буде дещо перебільшенням. Наприклад, цю мову, котрою сьогодні говорять держчиновники, складно назвати «державною мовою», це скоріш за все, - "суржик". Як на мою думку, краще говорити правильно російською мовою, ніж, намагаючись сформулювати свою думку українською, видати якусь "перлину". Звичайно, чиновників можна зрозуміти: їх статус зобов'язує "розмовляти українською мовою". Ну тоді вже, панове, якщо на те Ваша ласка, читайте українську літературу, спілкуйтесь частіше українською мовою, і тоді вже Ваша мова не буде нагадувати набір російсько-українських слів та фраз.
Пам’ятаю, коли я вчилась в інституті, мені розповідали таку історію. Тривала перша лекція для всіх груп українського відділення філфаку, яку проводив викладач на прізвище Півень. Одна студентка-першокурсниця, але з іншого відділення філфаку, довго не могла знайти аудиторію, де проходила лекція для її курсу, яку проводив викладач на прізвище Швидкий. Помилково зазирнувши в аудиторію з українознавцями, вона розгубилась та запитала: «Ви не підкажете, як мені знайти аудиторію, в якій проводить лекцію викладач Бистрий?» Уявляєте, вона переклала прізвище! Студенти ледь стримувались, щоб не засміятись! А наш викладач на прізвище Півень їй відповідає: «Де шукати Бистрого – я не знаю. Але якщо Вам знадобиться Пєтух – так це я!» Тут вже студенти не стримались! :)
На мою думку, аналогічних кумедних ситуацій можна назбирати на цілий багатотомник! Хоча, як говорив один класик: «Все це було б смішно, якби не було так сумно!»
Найбільш дивує те, що величезна кількість помилок та неправильних зворотів криється в текстах саме тих, чиє покликання бути грамотними: це філологи та перекладачі. Вважаючи себе професіоналами, вони інколи припускаються таких помилок, які, так би мовити, «не пролазять в жодні ворота!» І що ж в цьому випадку говорити про інших громадян нашої країни?
Розмірковувати на цю тематику можна багато та довго, але я не буду цього робити. Наприкінці хотілося б лише порекомендувати декілька корисних сторінок в Інтернеті, які допоможуть не лише здолати безграмотність, але й відкриють багато пізнавальної інформації "про нашу рідну мову".
www.slovnyk.net
www.nepravylno-pravylno.wikidot.com - Довідник з українського слововживання М.Волощак
www.mova.kreschatic.kiev.ua – Уроки державної мови
www.franklang.ru – Багатомовний проект Іллі Франка (виберіть у посиланнях «українська мова»).
